Лазар Баранович , близько 1657 рік.

РУСИН ДО ПОЛЯКА ЩОСЬ ПО-ПОЛЬСЬКУ БАЛАКА

Не усякому поляку
Будуть вірші сі до смаку.
О коли б ти, ляше, вірші
В руській мові склав не гірші! Звір се дикий для русина —
Що польщизна, що латина. Звір той гострі має роги.
Тож, поляче, не будь строгий, Почитай, як я утямив,
І оддай нам тим же самим. Як напишеш щось по-руську,
Русин прийме те за гуску: Вільність мають поетове
Щодо вимислів і мови! Хай я вжив незграбне слово,
Аби суть була здорова. Собі схильності я зичу,
Бо на мудрість твою лічу. Тішся, ляше, що русини
Твою мову цінять нині. Я б радів лиш, ляше-брате,
Коли б руську вмів ти знати, Щоб вернулися часи ті,
Як ходили турка бити,
І святий гнів на турчина
Єднав ляха і русина. Схаменись, вернись до згоди, Загаси пожар незгоди!