|
СЕМЕНКО Юрій Сергійович (нар. 30 квітня
1920, с. Михайлівка Апостолівського району Дніпропетровської обл.) — Юрій
Семенко. український журналіст, редактор, письменник, громадський діяч,
зокрема, активіст відродженої 1941 «Просвіти». Нині живе в Мюнхені (Німеччина).
Народився в родині селянина-бідняка. Десятирічним хлопчиком у 1930 з родиною
вивезений у Північний край Росії (тепер Архангельська область), де від
осені 1929 в тюрмі вже був батько. Тільки у 1937 зміг повернутися в Україну,
вступив на філологічний ф-т Дніпропетровського університету, де навчався
три роки. Потім працював і заочно вчився в Запорізькому педінституті.
Перед війною одержав диплом викладача української мови й літератури.
За німецької окупації працював у системі народної освіти
в Апостоловому на Дніпропетровщині. Від жовтня 1941 — голова «Просвіти»
округи Апостолове — Кривий Ріг. Восени 1941 в Апостоловому відбулися збори
інтелігенції району. Лікарі, агрономи, вчителі, службовці державних установ,
які з'їхалися вивчати український гімн «Ще не вмерла Україна», обрали
правління товариства «Просвіта». При «Просвіті» і в школах почали працювати
співочі і музичні гуртки. Драмгурток підготував п'єсу «Борці за мрії»
Івана Тогобочного, духовий оркестр — українські народні пісні.
У с. Базавлук поставлено п'єсу «За двома зайцями» Мих. Старицького, відкрито
сільбуд. Просвітяни розповсюджували книжки заснованого в Кривому Розі
видавництва «Дзвін» — «Малу історію України», збірник пісень «Тризуб»,
збірку Мих. Пронченка «Кобза». Як голова «Просвіти» С. мусив добиватися
дозволу в нацистської окупаційної влади (лютої в ненависті до українських
культурних заходів) на репетиції, вистави, концерти, намовляти переляканих
совєтським і німецьким терором аматорів бути активними.
Виконував чисто адміністративні обов'язки — дбати
про приміщення, паливо, оголошення. Влаштовував і супроводжував у поїздках
«культбригаду» «Просвіти» і т. ін. Відмова від поїздки в село Мар'янське,
що в плавнях над Дніпром (нині на березі Каховського водосховища), врятувала
від розстрілу комуністичними партизанами. Навесні 1942 тут на очах батька
спеціально прислані з Москви парашутисти розстріляли Героя Радянського
Союзу лейтенанта танкових військ Макара Ткачова за його перехід до української
поліції.
Семенко очолював Апостол івську «Просвіту» до 1944. 4 лютого
1944 його вивезли до Німеччини, де працював як «остарбайтер» у депо Ганновера
вантажником вугілля. У 1950 — 1954 —
співредактор газети «Українські вісті» (Новий Ульм) та видаваного при
них місячника «Освобождение», у 1957— 1966 — редактор «Українського селянина».
Лідер Селянської партії, був керівником представництва Української Народної
Республіки в Німеччині.
Семенко — автор книжок «Голод 1933 р. в Україні» (1963),
«Народне слово. Збірник сучасного українського фольклору» (1964), «Пам'яті
В.А.Доленка» (1975), «Шахи в Україні» (1980), трьох томів спогадів «Тички»
(1990 — 1998), «Наталя Павлушкова» (1999). Від 1992 його книжки перевидаються
в Україні. Він один із спонсорів словника «Діячі Січеславської «Просвіти».
Літ.: Семенко Юрій. Тички. Том другий.
— Львів.: Червона калина., 1996.— С. 264.
Микола Чабан
|