Головна Книгосхов / Толока / Документи і статті / Голодомори на Павлоградщині / Письменники нашої Вкраїни Постаті / Знахідки / Віхи історії  / "Мегаліти" Павлоградщини / Нумізматика  / Лозівський історичний клуб / Гостьова книга / Контакт /

 

потім? Потім що було?..
Її коханого Степана взяли у військо...
Воював - за віру, царськую неволю,
і за "Отєчєство чужоє"
кров українську проливав...
Наївся сповна тії каші,
Тіїх пліснявих сухарів
Солдатської тяжкої служби...
Торохкотіла аж сім літ
війна селянськими кістками,
складала внуків і синів
у чужі землі... Та й своя
Людського тіла не цуралась -
Гребла в собі, і так ховала,
Що того добрива живого,
Простих вкраїнських хліборобів,
І досі вистачає їй...
І вбитих зброєю чужою,
І виморених жидовою,
І закатованих в тюрмах...
Не переміряно живого,
Що стало полем у степах
Та між лісами в Україні...
Родить земля!
З людської крові,
З потоків трудової солі,
Що рясно сіється з чола
Її "незрящих гречкосіїв"...
Той самий тисне нас ярем,
ті ж самі пейси у шинкваса...
Ту ж самі "лапті" на божниці
Висять по хатах українських...
Кацап, що голий, "как сокол",
Вкраїнську нафту вже качає,
Та нас, незрящих, все повчає:
- Нє так ти молісся, хахол...

Богдан.