Помаранчова революція на переферерії погляд з Васильківського району.

"Битий небитого везе" З української народної казки.

     Спочатку визначимося з термінами. В моєму розумінні "помаранчева революція" - це не період виборів Презедента України 2004 року. Вибори - це лише її початок, або перший етап. Другий етап розгортається зараз, про нього і піде мова.
       Ще один термін у заголовку - "переферія". Я маю на увазі не окраїни держави, а сільські райони, тобто глибинка. Саме тут найважче для помаранчевих проходили вибориі, як виявляється , найважче проходить другий етап революції - кадрові призначення. Для того щоб краще розібратись в кадровій ситуації, необхідно зробити короткий екскурс в у минуле - 2004 рік предвиборчий і виборчий період. Які мотиви були у чиновників, керівників підприємств і установ, фермерів, коли вони визначалися - кому будуть віддавати свої симпатії - В. Ющенку чи В Януковичу? Переважна більшість із них розуміли, що стара влада - це перш за все корупція, хабарі, зловживання владою, кришування, і т. ін. Тобто життя не по законах, а по "понятіях". Як не дивно, але багатьом з них така система подобалась, вони до неї звикли, пристосувалися і іншої просто не уявляли. Тому, коли деякі з сучасних "правозахистників" говорять, що когось заставляли, або на когось тиснули адмінресурсом зверху, я в це просто не вірю.Скажіть будьласка, панове "правозахистники", яким тиском можна виправдати дії, наприклад, завідуючого відділом освіти, який заставляв директорів шкіл призначати агітаторів, збирачів підписів, членів комісії з числа вчителів. Коли він заставляв чипляти портрети Януковича по школах. Коли, знову не таки він, на нараді директорів шкіл говорив "Хто не з нами - заяву на стіл." Невже такі вказівки були з мінистерства освіти? Ні, це була звичайна самодіяльність, викликана свідомим бажанням зберегти стару систему хабарів, показухи, адмінистративного свавілля, потворного бюрократизму і беспрецедентної некомпетентності деяких чиновників у своїм районі. Приблизно такими ж мотивами керувались й інші чиновники району та представники місцевого самоврядування - переважно голови сільських і селищних рад, роблячи свій вибір. І вибір цей полягав не в тому за кого голосувати, а в тому - чи порушувати закони України - втручанням у виборчий процес. Як відомо чиновники зробили перший вибір - втручалися у виборчий процес, порушуючи закони України, на боці Януковича. А голови посадовці райдержадміністрацій працювали так би мовити на дві ставки - власне як посадові особи державних органів влади, за що їм держава платила зарплату за кошт громадян-платників податків, і як співробітники виборчого штабу Януковича, теж за гроші. Все це робилось на очах звичайних громадян і не для кого не складало таємницю.
     Тепер повернемось у сьогодняшній день. Те що відбувається в районі зараз інакше, як контрреволюцією не назвеш. Бо виявляється ті ж самі чиновники бажають і далі працювати на своїх місцях, а деякі, як наприклад, бувший заступник голови райдержадміністрації Г. І. Домненко, а теперішній голова райдержадміністрації, вже обласкані новою владою і залишаються при кермі. У небагаточисельних помаранчевих Васильківського району виникає цілком логічне запитання:- "Чому? Вони ж порушували закони !" Саме таке запитання, щодо призначення Доменкаголовою райдержадміністрації було поставлене Ю. І. Єханурову на установчій конференції обласної організації політичної партії Народний Союз Наша Україна делегатами з Васильківського району. Таке ж питання ставилось членами партії перед Призидією Ради обласної організації НСНУ, у приймальні Призидента України, в секретаріаті Призидента України. І скрізь у відповідь ми чуємо - "А у вас є факти? Неначе для того щоб недобросовісну людину із старої влади не призначити на якусь посаду, нам треба звертатися тільки в суд. Бо тільки суд може сказати - чи порушила людина закон, чи ні. Іншими словами - влада нам говорить: "Не хочете якогось старого чиновника бачити у владі звертайтесь до суду." Інакше як водінням за ніс такі дії влади не назвеш. "Вам померанчевим потрібно - ви й звертайтесь ! А нам владі - не потрібно! Ми всім задоволені!"- так можна характеризувати діалог активістів Народного Союзу Наша Україна з владою.
    Особисто я, Прядка А. О., пішов на вибори Президента залишивши посаду директора школи і взагалі роботу в школі, бо розумів, що прийшов час робити вибір - або і далі тихенько працювати і дивитись крізь пальці на те що робить злочинна влада, в тому числі і в освіті, або зробити все, що в моїх силах, щоб перемогла правда. Я пішов працювати в штаб В. Ющенка агітатором, щоб безпосередньо спілкуватись з тисячами людей, як у Васильківському, так і в Покровському районах.
І був битий ( на щастя не фізично) і гнаний. А тепер вже 5 місяців без будь якої роботи і засобів для існування. Та й надій на працевлаштування при новій-старій владі немає. Ті хто були "небитими", а навіть навпаки- гонителями, зараз правлять бал в районі і сидять на "шиї" у тих, хто був "битими".     Соромно це визнавати, але в нашому і в багатьох інших районах Дніпрпетровської області ситуація саме така.Зараз в Україні іде розбудова політичної партії Народний Союз Наша Україна. Займаємося і ми, деякі учасники "помаранчевої революції" створенням районної партійної організації. Вже провелена установча конференція. Але поки що бажаючих вступити в партію мало. В прешу чергу ми запрошуємо у партію тих людей, які голосували за Ющенка. Але багато з них відмовляються, мотивуючи це тим, що, мовляв, ми долпустили що влада в районі залишається старою і жоден член нашої партії не представлений у владі. І це незважаючи на те, що подання від нашої партії на деякі посади в райдержадміністрацію робили ми. На данний момент - партія НСНУ - партія невдах. Хоч в наших рядах є люди, які мають неабиякий досвід господарської, керівної роботи. Добрі фахівці і організатори виробництва. Один "недолік" - ніхто з них не був представником бувшої кучмівської влади і під час виборів не порушував закони україни, незаконно втручаючись у виборчий процес. Ну а Доменкові Г. І. і "іже с ним" наша партія зовсім не потрібна - вони і без неї здравствують при владі.
Справа йде до того, що поступово з партії вийдуть чесні і принципові люди, дійсно "помаранчеві" і тільки після цього її заповнять представники "нової"-старої влади. Тоді цебуде дійсно - партія влади, питання тільки - чиї ?
    Хотілось би зазначити що внашому районі є деякі представники "помаранчевих" (не з числа членів нашої партії), які рвуться до влади, не маючи для цього ніяких професійних, ділових, організаційних данних, чи хоча б невеликого досвіду керівної роботи. Коли відхиляються такі кандидатури- ми розуміємо, бо так можна тільки скомпроментувати В. Ющенка некомпетентним і невдалим керівництвом. Розуміючи це, ми таких кандидатур не подавали.
     Підсумовуючи сказане приходиться константувати, що прихильники ВЮ у Васильковському районі Дніпрпетровської області залишаються в опозиції до районої влади. Гірше не придумаєш. Бо крім того що страждають і морально і матеріально, люди, які повірили, що влада буде дійсно новою і чесною з приходом ВЮ. В нашому районі і мабуть в багатьох інших постраждає імідж нової влади в цілому по країні на виборах в Верховну Раду.
     Ми хочемо запитати через цей засіб массової інформації у Президента і Уряду - на що ви надієтесь на виборах 2006 року ? На адмінресурс? Так його не сприйме суспіьство, надіємось, і ви хочете застосувати. На ентузіазм своїх прихильників на періфірії? Так, він пропадає з кожним днем. На те, що СДПУ(о), Регіони, Трудавая Акраіна і т. п. на періфірії бездіяльні? Так ви глибоко помиляєтесь, бо їх представники при бюджетному кориті будуть робити все для реваншу старої влади, а робота їх партійних осередків, іх фінансування розгортається на нову силу. Чого, нажаль, не скажеш про нашу партію.
   Отже, висновок - на періфірії зараз другий етап "помаранчевої" революції - кадрова контрреволюція і її треба зупинить !

24 травня 2005 р.

Голова Васильківської районної організації політичної партії Народний Союз Наша Україна Прядка А. О.