Головна Книгосхов / Толока / Документи і статті / Голодомори на Павлоградщині / Письменники нашої Вкраїни Постаті / Знахідки / Віхи історії  / "Мегаліти" Павлоградщини / Нумізматика  / Лозівський історичний клуб / Гостьова книга / Контакт /

ПЕРША КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ПОЕТЕСА ЛІДІЯ СОХАЧЕВСЬКА

Наталка ВАСИЛЕНКО Світлана АБРОСИМОВА.

Серед імен українських поетес, які відіграли помітну роль у літературному процесі кінця XIX - початку XX століття, слід згадати ім'я нашої землячки Лідії Вікторівни Сохачевської. На жаль, дуже скупі факти-про її життєвий та творчий шлях. Відомо, що її життя трагічно обірвалося у січні 1911 (м. Ялта) передчасною смертю. Про це сповістив катеринославський український часопис "Дніпрові хвилі" (1911, ч. 15), де також. надруковано вірші Д. І. Яворницького "Все йде, все минає" пам'яті Л. Сохачевської:
Учора бачили - росло, цвіло, раділо, Пишалось мріями, аж на край світ летіло, Сьогодні бачимо - вже й рученьки згорнуло її вічним сном на віки вічнії заснуло...
Розпорошені по різних виданнях твори поетеси та декілька листів до Д. І. Яворницького, що зберігаються: у Дніпропетровському історичному музеї, дають можливість хоч і не повністю висвітлити сторінки її життя. Народилася Л. Сохачевська у Новомосковському повіті Катеринославської губернії. На жаль, рік народження не відомий. Сім'я її жила дуже бідно. Рано помер батько, і Лідія змалку зазнала труднощів життя В поезії "Сумна хатина" вона змальовує картину бідування сім'ї:

В селянській хаті сумно й темно,
Вже три дні нетоплена піч...
Голодні діти надаремно
Десь плачуть. Налягає ніч...
Ось чути хлипа немовлятко, Матусі серце крає й рве.
Пита: чи швидко прийде татко,
Чи швидко хліба принесе?

Минає час... Немає татка. Сумна хатина, мов німа. В Куточку тихо плаче мати, А татка все нема й нема...
Молода, повна надій дівчина невпинно тягнулася до знань. Незважаючи на тяжкі матеріальні обставини, вона здобула освіту, стала народною вчителькою, слу.жила в катеринославському земстві, нотаріальній конторі Сперанського і давала приватні уроки. Активну участь Л. Сохачевська брала у катеринославському товаристві "Просвіта", відвідувала сімейні вечори, лекції, різні культурно-освітні заходи товариства, покладаючи велику надію на просвітницький рух серед народу.
Значну підтримку і частково матеріальну допомогу надавав Л. Сохачевській Д. І. Яворницький (1855- 1940)-видатний український історик, археолог, етнограф, фольклорист, музеєзнавець, громадський діяч. .Взагалі знайомство та спілкування з Дмитром Івановичем, його щирі поради сприяли розвиткові творчого хисту молодої письменниці. Благословенним місцем натхнення, душевного відпочинку для неї став Катеринославський музей ім. О. М. Поля, який очолював ,Д. І. Яворницький. Багато часу проводила Л. Сохачевська у розмовах з Дмитром Івановичем в його будинку та затишному садочку. Саме тут вона читала йому свої твори, слухала співи кобзарів, і Все це вона часто згадувала у Петербурзі, де навчалася у 1908-1910 рр. "Як мені "хотілося б оце теперечки побігти до Вас, та щоб Ви почитали, а я послухала",- писала Л. Сохачевська в листі до Д. І. Яворницького, називаючи його "ріднесенький батечко запорозький".
В Петербурзі Л. Сохачевська навчалася на загальнопросвітніх курсах Черняєва, мріяла вступити на Бе-oстужевські. Скрутне матеріальне становище змушувало її одночасно з навчанням працювати і в канцелярії. Напружена праця (8 годин на день вона була на службі, 5 годин -на курсах, потім-готувала уроки),-слабке здоров'я, несприятливий петербурзький клімат призвели до того, що вона захворіла на сухоти. Окрім того, її не покидали хвилювання за родину, що мешкала у Новомосковську. 1910 р. її вітчим позбувся роботи і сім'я залишилася без засобів існування. Але ні хвороба, ні скрутне матеріальне та моральне становище на чужині, ніщо не могло примусити її покинути навчання. Сама ливуючись своїй працездатності, Л. Сохачевська писала Д. І. Яворницькому: "Я страшенно рад*, що... вчуся Окрім того, в Петербурзі вона продовжувала писатго свої поетичні та прозові твори, бажаючи дещо зі своїх "малюнків" надрукувати в столичній пресі. їй пощастило: написані російською мовою вірші та оповідання були прийняті до друку в додатку до) газета "Современное слово". Свої перші твори Л. Сохачевська писала російською* мовою, але згодом під впливом та за порадою Яворницького стала писати українською. Друкувалася в~ "Русской правде", "Рідному краї", "Світовій зірниці". "Добрій пораді", поетичній антології "Українська муза".. В дитячому збірнику "Світло" (1908) було опубліковано її оповідання "Сашко". Твори Л. Сохачевської відзначаються правдивим відображенням народного життя, прагненням включитись своєю творчістю в громадг ське життя, піднести свій голос і прилучитись до загальновизвольного руху свого народу. її поезії мають. виражено автобіографічний характер, що надає їм особливої чуттєвості:

Моя смерть

З блакитного неба упав я на землю*

Бо грім несподіваний крила розбив....

І серце моє розривалося в грудях,

Як каменем з неба на землю летів.
Прокинувсь в страшному безоднім,
проваллі,
Мені пам'ять вічную вітер співав,

Мов мати, десь горлиця тихо стогнала;

А я... Я останній свій час доживав...
Та що ж? Не жалкую, що в небо літав я!'

Що крила орлині об скелі розбив!

Нехай я останній свій час доживаю,

Та все ж хоч хвилиночку вільно пожив!"

Твори Л. Сохачевської вміщено в поетичній антології "Тридцять українських поетес" (Київ, 1969), до якої увійшли твори Олени Пчілки, Христі Алчевськоїг Дніпрової Чайки, Надії Кибальчич, Марії Загірньої та багатьох інших.
За своє коротке життя Л. Сохачевська не встигла написати свої кращі твори, реалізувати творчі задуми. Але її невелика творча спадщина заслуговує на увагу та ґрунтовне вивчення. Певну допомогу у пошуці нових відомостей про письменницю могли б надати ентузіасти-краєзнавці.