Головна Книгосхов / Толока / Документи і статті / Голодомори на Павлоградщині / Письменники нашої Вкраїни Постаті / Знахідки / Віхи історії  / "Мегаліти" Павлоградщини / Нумізматика  / Лозівський історичний клуб / Гостьова книга / Контакт /

 

СОКУЛЬСЬКИЙ ІВАН ГРИГОРОВИЧ

(13. 7.1940 - 22.6.1992) - укр. поет, правозахисник, громадський діяч. Н. у с. Червоноярському Синельниківського р-ну Дніпропетровської обл. 1962-64 навчався на філол. ф-ті Львівського ун-ту, пізніше - у Дніпропетровському ун-ті. Діяльний учасник Львівського та співзасновник Дніпропетровського клубів творчої молоді. 1966 «за написання націоналістичних віршів» виключений з комсомолу і відрахований з ун-ту. Працював пожежником, бібліотекарем, кореспондентом газети «Енергетик», матросом річкового пароплавства. Контактував з дисидентськими колами у Києві та Львові, поширював самвидав. 1968 виступив одним із авторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська, в якому висловлювався протест проти політики русифікації в Україні, переслідування нац. інтелігенції, плюндрування пам'яток культури, цькування роману О. Гончара «Собор». Навесні 1969 «Лист передала радіостанція «Свобода», опублікували зарубіжні ЗМІ. У серед, червня 1969 С. було заарештовано, і 27.1.1970 Дніпропетровський облсуд за ст. 62, ч. 1 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда»)засудив С. до 4,5 років таборів суворого режиму. Покарання відбував у Мордовії, з кін. 1971 - у Володимирській в'язниці, згодом - у таборах Пермської обл. Звільнений 14.12.1973. Мешкав у Дніпропетровську, займався опозиційною діяльністю, впорядкував самвидавну поетичну збірку. У жовтні 1979 вступив у правозахисну оргнізацію - Українську Гельсінську групу. У квітні 1980 був знову заарештований, рішенням суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом і засуджений у січні 1981 до 10 років позбавлення волі та 5 років заслання. Покарання відбував у Чистопольській в'язниці {тепер Татарстан, РФ). За 9 днів до закінчення тюремного терміну 3.4.1985 знову заарештований і засуджений Чистопольським міськсудом до 3 років таборів за «хуліганство». У жовтні 1985 переведений на дільницю особливо суворого режиму Кучинського концтабору ВС-389/36-1 Пермської обл. Найчастіше з усіх політв'язнів «за порушення режиму» утримувався у штрафному ізоляторі (ШІЗО), 1987 переведений до одиночної камери. Звільнений з ув'язнення у серпні 1988. Після повернення в Дніпропетровськ працював в Українській Гельсінській спілці, був одним із засновників обл. орг-цій Т-ва української мови ім. Т. Шевченка, Народного руху України, "Меморіалу". Очолював обласну організацію Української республіканської партії. З 1989 редагував і видавав журн. «Пороги». Активно підтримував відродження Української автокефальної православної церкви. 20.5.1991 був жорстоко побитий під час пікетування з вимогами незалежності України в Дніпропетровську, що прискорило його смерть. Похований у Дніпропетровську. У 1960-х публікував вірші в альманасі «Вітрила», журн. «Прапор* та переклади з білорус, у журн. «Вітчизна». 1971 видавництво «Молодь» планувало видати збірку поезій С, але її зняли з виробництва у зв'язку з арештом автора. Пізніше твори С. публікувалися лише за кордоном. В Україні перша збірка поезій «Владар каменю» вийшла друком лише після смерті поета -1993 у Києві. У липні 1995 С. прийнятий в Спілку письменників України (посмертно).

Ю. Зайцев